Штурм
#choopeekwarstories
Частина 1: Проєбали
Проєбали. Проєбали всі. Кожен звісно кляне іншого. Але проїбали всі. А також дуже сильно не фартануло. Успіх - це коли всі зробили що могли, і трошки фартануло. Пройоб - це коли всі підзабили хуйца і трошки не фартануло. А тут не фартануло капітально.
Піхоту як завжди зачмирили мінометами і дронами. Почали заганяти їх під шконку. Ті пошкєрились по норах. І вражина повилазила з своїх нор і побігли до окопів. Піхота не поспішала повернутись назад на СПшки. Кілька хвилин ще хотіли перечекати. Поки вспокоїться, і цих кількох хвилин вистачило щоб ворог добіг до окопів і застрибнув в них. Вартовий саме виходив на пост, і побачив що на СПшці вже чергує штурмова група пігдогів. Завязалась перестрілка з пі***ньой. Але результат бою вже був визначений. Штурмовики зазвичай перемагають в таких розкладах. Вони налаштовані, готові і вмотивовані. Захисників же застали зненацька і організуватися треба швидко. Старший позицій мусить швидко перехопити ініціативу. Але старший позиції і його заступник загинули від останньої міни що уєбала прямо в окоп. Вони вирішили не чекати кілька хвилин після закінчення обстрілу. А одразу йшли на СПшку. І зловили міну. Під час обстрілу є 2 рішення (одразу вертатись на СП, чи перечекати поки вспокоїться) і сьогодні обидва ці рішення були неправильними.
Можна зробити криту СП - але і там тебе може прихуярить. Тут всюди тебе може прихуярить. Життя таке.
З тих захисників що лишились - двоє впали в ступор. Двоє відчайдушно відбивались. Одному з них вибухом вибило автомат з рук. Він вхопив кулемет і загинув вже з ним. Решту, штурмовики, закидали гранатами.
Один з бійців вискочив з запасного входу в нору (дахуя людей таке риє? ні), трошки повоював підібраним автоматом старшого, отримав кулю біля обличчя, осколками йому розбило носа. Він подумав що воно того не варте і почав тікати з позиції. Коли на позицію прилетіли наші дрони - стрілянина вже вщухла. Але пару окупантів гранатами подрати дронойоби змогли.
Дронойоби теж проїбали. Двіжуха була в основному у сусідів. Тому всі пирили туди. Наша дронарня мала почати роботу завтра. І мала працювати виключно в наших інтересах. Але всі проєбали. Проєбали і не пощастило.
Частина 2: Анігіляція
Позицію треба відбити.
Кожен день починався з цієї мантри. Поки наша рота була подавлена - штурмові дії мали очолити штурмовики. Їм теж не пощастило. Дві спроби - і обидві невдалі. Новий господар опорнічка встигав вибігти з нір і почати відбиватись.
Було прийнято рішення - видалити позицію з посадки. Вірніше з того що від неї (посадки)лишилось. Цілодобово позиції човпли дронами. Вдень закидували вогами і газом. Вночі - кидали на бліндажі ТМки і потужні бомби. Непоганий опорнічок перетворився на півтора окопи і 2 нори. І ті обсипані.
росіянин спершу щось бігав, суєтився, виносив поранених. Дві з трьох груп евака розйобували ще на підході. І на це діло рускі просто махнули рукою. Коли дрони і АГСи когось трьохсотили то поранений чекав ночі. І по ночі біг (якщо міг), або повз на карачках до рятівних бліндажиків де були недобитки групи евака. Троє з 4х бігунів\повзунів так і лишались в посадці. Спершу їх підбивали з АГСа, потім добивали зкидами. Трьохсоті лежали і прикидались мертвими, і дивились в небо, певно шкодуючи про неспизджану пральну машину. Прилітав дрон і кидав на них гранату. Поранений один чи два рази борсався і намагався відскочити в сторону від подарунку. Але нові і нові осколкові поранення відбирали в нього всі сили. І рано чи пізно весільний дрон влучав гранатою прямо в окупанта. І той лопався на радість всім глядачам. Хтось ще мав сили - тягнув руки в сторону дрону вимолюючи пощади. Але ці дроно-дрочили мають нульову емпатію до смерті. Піхота більш схильна пожаліти ворога. Піхота бачить смерть постійно. Свою і чужу. А ці підвальні дрочили бачать лише ворохи дохлих окупантів, для них це весело і прикольно.
Частина піхоти не може дивитись відео зкидів з дронів, бо вони бачать там себе. Так само метушаться, так само тікають від смерті, що падає їм на голову з бездушної машини.
Через деякий час волю до супротиву в противника було зломлемно. Вони перестали вилазити з нори і кілька днів навіть не спостерігали за тим що відбувається навколо.
Частина 3: Вбивство
“Вибирай людей, хто піде штурмувати.”
“Є 4ро. Вони хочуть спробувати. Два дня полігона і в них получиться.”
“Кароч, я не проти спробувати,- сказав сержант. Якшо затрьохсочусь - то я хоть відпочину і висплюсь. Позіцию забрать нада. Та й пацанів треба відкопати.”
Тіла так і лежали під завалами старих нор і окопів.
План простий як двері. Повторення успіху ворогів - закидати все гранатами з дронів, швирнути пару ТМок, і на характері забігти в окопи. Загнати їх під шконку і всіх там вбити.
Вдень до окупантів забігло підкріплення. Троє бідолах не знайшли де сховатись, назад втік лише один. Двох убили наші дрони і марки. Третій втік, сподіваючись що його не розстріляє камандір.
Якщо наганають людей, значить ситуація в них там бідова.
Наші штурмовики вийшли. Вражина їх не побачила, і вони спокійно, але шустро, ледь не на пахуях, залізли в окопи. Де нори - вони знали. В обидві нори залетіла жменя гранат. Над ними висіло зо 3 наших дрона і постійно цинкували все що відбувається. 1 дрон спостерігає, 2 з гранатами на підхваті, якщо раптом щось піде не за планом.
Через 10 хвилин зачистка закінчилась. Солдати РФ були лише в 1й норі. Їх туди набилось 6 чоловік. Всі були роззуті, зброя і броня акуратно складені поруч.
Дві гранати їх всіх одразу не вбили. Ще деякий час хтось з них плакав і кричав “больно”. Кричав рівно стільки скільки штурмовику потрібно було щоб кинути ще 1 гранату. Потім з нори просто вили і було чутно хрип. Коли всі звуки зтихли - мясний гуляш, на який перетворилися люди, почали звідти витягувати. Противник рано чи пізно зрозуміє що позиції прийшов піздєц. І пришле дрон з бомбами. І треба десь ховатись. Шматки тіл повикидали в сусідню яму. Вони там так і лежать. Зішкребли кров. Тепер в штурмовиків є укриття.
- зачистку закончив. Всіх убили. Нікому не повезло як Длінному (полонений що втрапив до нас в полон раніше)
- плюси. Чекай групу закріплення.
- давайте бистріше. Холодно, сука.
- чекай.
Попередній дєрібан позиції виявив ворожу радєйку. Аслан відчайдушно викликав Івана. Зрозуміло, Іван - це свіжо відбита позиція.
- у ніх радєйка здохла.
- прінєсі батарєйку.
- я нє магу. Я адін на пасту астался.
- Валєра, Аслану. Валєра, Аслану.
- на прієме Валєра.
- атнєсі батарєйку Івану.
- павтарі нє слишу. Павтарі нє слишу.
Валєра ще з півгодини рубав окуня. І врешті решт Аслан погрозами змусив туди піти якогось Андрія. Андрій получив пізди з дрона, став легким пораненим і довольно прокричав в рацію, що він трьохсотий і вже біжить на евак. Аслан бісився і відправив Сашу. Сашу спіткала така сама прикра доля. Третім посильним був Олег. Олег прослизнув крізь черги з АГС. І добіг до позиції.
- я Олєг! Я ОЛЄГ.- кричав орк
- здавайся, далбайоб.
- пацани, я Олєг. Пацани, я свой.
Олєг в полон здаватися не захотів. Тому йому не пощастило так, як Длінному.
- я Олег, от Аслана.- ледь не плакав він коли його підстрелили.
Швидше всього він так і не зрозумів що його вбивають не свої, а - укропи.
Ворожий камандір почав щось підозрювати і позицію почали бодрити. Група закріплення замінила штурмовиків і ті відступили. Ворог кинувся відбивати позицію. Примудрився перетрьохсотити половину групи закріплення. Потім туди, під АГСами і зкидами, вже бігла наша група евака і поповнення. 2 штурмових отряда росіянців не дійшли навіть 200м до позиції. Їх роз’єбали. Наступного дня окупант від позиції від’єбався. Ні тобі штурму, ні утюга з арти. Проєбали, і хуй з нею.
І потихеньку, мої, стали позицію розкопувати. Витягаючи з-під завалів то трупи своїх, то ворогів. Окупантів кидали в яму, своїх - вивозили. Під час евакуації чергового двісті. Група евака виявила кістки ЗСУшніка ще з зимової кампанії. Його тіло вони забрали теж. Але іншого дня.
Частина 4: Планування.
Планування це більш довгий процес ніж штурм. Збіса безпечний, але муторний. Найти потрібних людей. Переконати їх що це треба зробити. Прикинути чи справляться. Змусити їх перевірити снарягу і зброю. Виявилось що в одного автомат клинить. Старшого майже день вмовляв що ПКМ їм туди вночі не треба. Поміняли зброю.
На підготовці вскрилось ще 2 неприємних моменти. В того немає підсумків під гранати. Підсумки з полоненого кацапа віддали тому бійцю. В того магазинів нема. І він мовчав.
Взяли ще 2 дні для тренувань. Відпрацювали, підігнали спорягу. Люди відчувають тиск майбутньої події і азарт помсти за своїх побратимів. Чекати більше не можна.
Ці 2 дні позицію майже не утюжать. Щоб враг розслабився.
Початок штурму. Ми робимо це? Питає мене сержант-штурмовік, потім те саме - комбат.
Робимо.
Піхота підходить до окопів. Ось ось з нір вискочать і почнуть боронитись. В дрон видно як мої підлазять до нори. Росіянці так і не викупили що їх почали штурмувати.
Мої закидують гранати.
Я видихаю і відпускаю рацію. Вийшло. Відбили.
Всі бажаючі можуть допомогти гривнею на купівлю баггі.
Завдаток внесли ще хз коли, як тільки я став ротним, але зараз вже наче діло доходить до логічного кінця. Лишилось 90к грн.
Також Бутусов пообіцяв підігнати квадроцикл, але в піхоті нічого багато не буває.
5363542017275679
Яблонський Іван
Частина 1: Проєбали
Проєбали. Проєбали всі. Кожен звісно кляне іншого. Але проїбали всі. А також дуже сильно не фартануло. Успіх - це коли всі зробили що могли, і трошки фартануло. Пройоб - це коли всі підзабили хуйца і трошки не фартануло. А тут не фартануло капітально.
Піхоту як завжди зачмирили мінометами і дронами. Почали заганяти їх під шконку. Ті пошкєрились по норах. І вражина повилазила з своїх нор і побігли до окопів. Піхота не поспішала повернутись назад на СПшки. Кілька хвилин ще хотіли перечекати. Поки вспокоїться, і цих кількох хвилин вистачило щоб ворог добіг до окопів і застрибнув в них. Вартовий саме виходив на пост, і побачив що на СПшці вже чергує штурмова група пігдогів. Завязалась перестрілка з пі***ньой. Але результат бою вже був визначений. Штурмовики зазвичай перемагають в таких розкладах. Вони налаштовані, готові і вмотивовані. Захисників же застали зненацька і організуватися треба швидко. Старший позицій мусить швидко перехопити ініціативу. Але старший позиції і його заступник загинули від останньої міни що уєбала прямо в окоп. Вони вирішили не чекати кілька хвилин після закінчення обстрілу. А одразу йшли на СПшку. І зловили міну. Під час обстрілу є 2 рішення (одразу вертатись на СП, чи перечекати поки вспокоїться) і сьогодні обидва ці рішення були неправильними.
Можна зробити криту СП - але і там тебе може прихуярить. Тут всюди тебе може прихуярить. Життя таке.
З тих захисників що лишились - двоє впали в ступор. Двоє відчайдушно відбивались. Одному з них вибухом вибило автомат з рук. Він вхопив кулемет і загинув вже з ним. Решту, штурмовики, закидали гранатами.
Один з бійців вискочив з запасного входу в нору (дахуя людей таке риє? ні), трошки повоював підібраним автоматом старшого, отримав кулю біля обличчя, осколками йому розбило носа. Він подумав що воно того не варте і почав тікати з позиції. Коли на позицію прилетіли наші дрони - стрілянина вже вщухла. Але пару окупантів гранатами подрати дронойоби змогли.
Дронойоби теж проїбали. Двіжуха була в основному у сусідів. Тому всі пирили туди. Наша дронарня мала почати роботу завтра. І мала працювати виключно в наших інтересах. Але всі проєбали. Проєбали і не пощастило.
Частина 2: Анігіляція
Позицію треба відбити.
Кожен день починався з цієї мантри. Поки наша рота була подавлена - штурмові дії мали очолити штурмовики. Їм теж не пощастило. Дві спроби - і обидві невдалі. Новий господар опорнічка встигав вибігти з нір і почати відбиватись.
Було прийнято рішення - видалити позицію з посадки. Вірніше з того що від неї (посадки)лишилось. Цілодобово позиції човпли дронами. Вдень закидували вогами і газом. Вночі - кидали на бліндажі ТМки і потужні бомби. Непоганий опорнічок перетворився на півтора окопи і 2 нори. І ті обсипані.
росіянин спершу щось бігав, суєтився, виносив поранених. Дві з трьох груп евака розйобували ще на підході. І на це діло рускі просто махнули рукою. Коли дрони і АГСи когось трьохсотили то поранений чекав ночі. І по ночі біг (якщо міг), або повз на карачках до рятівних бліндажиків де були недобитки групи евака. Троє з 4х бігунів\повзунів так і лишались в посадці. Спершу їх підбивали з АГСа, потім добивали зкидами. Трьохсоті лежали і прикидались мертвими, і дивились в небо, певно шкодуючи про неспизджану пральну машину. Прилітав дрон і кидав на них гранату. Поранений один чи два рази борсався і намагався відскочити в сторону від подарунку. Але нові і нові осколкові поранення відбирали в нього всі сили. І рано чи пізно весільний дрон влучав гранатою прямо в окупанта. І той лопався на радість всім глядачам. Хтось ще мав сили - тягнув руки в сторону дрону вимолюючи пощади. Але ці дроно-дрочили мають нульову емпатію до смерті. Піхота більш схильна пожаліти ворога. Піхота бачить смерть постійно. Свою і чужу. А ці підвальні дрочили бачать лише ворохи дохлих окупантів, для них це весело і прикольно.
Частина піхоти не може дивитись відео зкидів з дронів, бо вони бачать там себе. Так само метушаться, так само тікають від смерті, що падає їм на голову з бездушної машини.
Через деякий час волю до супротиву в противника було зломлемно. Вони перестали вилазити з нори і кілька днів навіть не спостерігали за тим що відбувається навколо.
Частина 3: Вбивство
“Вибирай людей, хто піде штурмувати.”
“Є 4ро. Вони хочуть спробувати. Два дня полігона і в них получиться.”
“Кароч, я не проти спробувати,- сказав сержант. Якшо затрьохсочусь - то я хоть відпочину і висплюсь. Позіцию забрать нада. Та й пацанів треба відкопати.”
Тіла так і лежали під завалами старих нор і окопів.
План простий як двері. Повторення успіху ворогів - закидати все гранатами з дронів, швирнути пару ТМок, і на характері забігти в окопи. Загнати їх під шконку і всіх там вбити.
Вдень до окупантів забігло підкріплення. Троє бідолах не знайшли де сховатись, назад втік лише один. Двох убили наші дрони і марки. Третій втік, сподіваючись що його не розстріляє камандір.
Якщо наганають людей, значить ситуація в них там бідова.
Наші штурмовики вийшли. Вражина їх не побачила, і вони спокійно, але шустро, ледь не на пахуях, залізли в окопи. Де нори - вони знали. В обидві нори залетіла жменя гранат. Над ними висіло зо 3 наших дрона і постійно цинкували все що відбувається. 1 дрон спостерігає, 2 з гранатами на підхваті, якщо раптом щось піде не за планом.
Через 10 хвилин зачистка закінчилась. Солдати РФ були лише в 1й норі. Їх туди набилось 6 чоловік. Всі були роззуті, зброя і броня акуратно складені поруч.
Дві гранати їх всіх одразу не вбили. Ще деякий час хтось з них плакав і кричав “больно”. Кричав рівно стільки скільки штурмовику потрібно було щоб кинути ще 1 гранату. Потім з нори просто вили і було чутно хрип. Коли всі звуки зтихли - мясний гуляш, на який перетворилися люди, почали звідти витягувати. Противник рано чи пізно зрозуміє що позиції прийшов піздєц. І пришле дрон з бомбами. І треба десь ховатись. Шматки тіл повикидали в сусідню яму. Вони там так і лежать. Зішкребли кров. Тепер в штурмовиків є укриття.
- зачистку закончив. Всіх убили. Нікому не повезло як Длінному (полонений що втрапив до нас в полон раніше)
- плюси. Чекай групу закріплення.
- давайте бистріше. Холодно, сука.
- чекай.
Попередній дєрібан позиції виявив ворожу радєйку. Аслан відчайдушно викликав Івана. Зрозуміло, Іван - це свіжо відбита позиція.
- у ніх радєйка здохла.
- прінєсі батарєйку.
- я нє магу. Я адін на пасту астался.
- Валєра, Аслану. Валєра, Аслану.
- на прієме Валєра.
- атнєсі батарєйку Івану.
- павтарі нє слишу. Павтарі нє слишу.
Валєра ще з півгодини рубав окуня. І врешті решт Аслан погрозами змусив туди піти якогось Андрія. Андрій получив пізди з дрона, став легким пораненим і довольно прокричав в рацію, що він трьохсотий і вже біжить на евак. Аслан бісився і відправив Сашу. Сашу спіткала така сама прикра доля. Третім посильним був Олег. Олег прослизнув крізь черги з АГС. І добіг до позиції.
- я Олєг! Я ОЛЄГ.- кричав орк
- здавайся, далбайоб.
- пацани, я Олєг. Пацани, я свой.
Олєг в полон здаватися не захотів. Тому йому не пощастило так, як Длінному.
- я Олег, от Аслана.- ледь не плакав він коли його підстрелили.
Швидше всього він так і не зрозумів що його вбивають не свої, а - укропи.
Ворожий камандір почав щось підозрювати і позицію почали бодрити. Група закріплення замінила штурмовиків і ті відступили. Ворог кинувся відбивати позицію. Примудрився перетрьохсотити половину групи закріплення. Потім туди, під АГСами і зкидами, вже бігла наша група евака і поповнення. 2 штурмових отряда росіянців не дійшли навіть 200м до позиції. Їх роз’єбали. Наступного дня окупант від позиції від’єбався. Ні тобі штурму, ні утюга з арти. Проєбали, і хуй з нею.
І потихеньку, мої, стали позицію розкопувати. Витягаючи з-під завалів то трупи своїх, то ворогів. Окупантів кидали в яму, своїх - вивозили. Під час евакуації чергового двісті. Група евака виявила кістки ЗСУшніка ще з зимової кампанії. Його тіло вони забрали теж. Але іншого дня.
Частина 4: Планування.
Планування це більш довгий процес ніж штурм. Збіса безпечний, але муторний. Найти потрібних людей. Переконати їх що це треба зробити. Прикинути чи справляться. Змусити їх перевірити снарягу і зброю. Виявилось що в одного автомат клинить. Старшого майже день вмовляв що ПКМ їм туди вночі не треба. Поміняли зброю.
На підготовці вскрилось ще 2 неприємних моменти. В того немає підсумків під гранати. Підсумки з полоненого кацапа віддали тому бійцю. В того магазинів нема. І він мовчав.
Взяли ще 2 дні для тренувань. Відпрацювали, підігнали спорягу. Люди відчувають тиск майбутньої події і азарт помсти за своїх побратимів. Чекати більше не можна.
Ці 2 дні позицію майже не утюжать. Щоб враг розслабився.
Початок штурму. Ми робимо це? Питає мене сержант-штурмовік, потім те саме - комбат.
Робимо.
Піхота підходить до окопів. Ось ось з нір вискочать і почнуть боронитись. В дрон видно як мої підлазять до нори. Росіянці так і не викупили що їх почали штурмувати.
Мої закидують гранати.
Я видихаю і відпускаю рацію. Вийшло. Відбили.
Всі бажаючі можуть допомогти гривнею на купівлю баггі.
Завдаток внесли ще хз коли, як тільки я став ротним, але зараз вже наче діло доходить до логічного кінця. Лишилось 90к грн.
Також Бутусов пообіцяв підігнати квадроцикл, але в піхоті нічого багато не буває.
5363542017275679
Яблонський Іван
